Тематичні розробки

МЕТОД "ПРОЕКТ"
вч. Кравченко Г.М.

Актуальність теми

Наш час ставить нові вимоги до людини – її життєвої компетентності, розвитку потенційних можливостей в світі, який постійно змінюється і розвивається. Від людини сьогодні потребується в першу чергу – творча активність – феномен, який не властивий жодній машині, адже пов'язаний не тільки з запам’ятовуванням та розумінням, але й породженням нового. З іншого боку,  саме механізми творчості продовжують залишатися викликом науці. В той же час педагогічна практика – це сьогоднішня реальність: діти ростуть, розвиваються, ідуть до школи і батьки сподіваються на такі освітні послуги, які б відповідали не просто сьогоднішньому дню, але й були спрямовані в майбутнє їх дітей.

Тому пошук оптимальних шляхів і способів розвитку творчої активності учнів в сучасних освітніх умовах є надзвичайно актуальною проблемою.

В умовах розбудови незалежної демократичної держави все більшого значення набуває інтерактивна методика навчання учнів. Водночас духовне відродження суспільства вимагає конкретних змін у діяльності загальноосвітніх шкіл, які викликані необхідністю формування суспільно активної , творчої особистості, що на відміну від людини – вихованця, здатна самостійно мислити, генерувати нові ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення.

 Реалії сьогодення свідчать, що така особистість, реалізуючи свій потенціал, зможе досягти успіхів у навчанні й праці. У цьому контексті стає очевидним, що цінність знань, здобутих учнями у стінах школи, полягає не так у теоретичному їх засвоєнні, як у формуванні навичок їх практичного застосування.

Об’єктом мого дослідження та вивчення стала  проектна діяльність, а предметом – використання проектів на уроках в початкових класів.. Бо тільки тоді можна досягти бажаного результату, коли вчитель чітко уявляє, які кроки треба зробити для його реалізації.

Теоретична база

Що взагалі ми розуміємо під «Методом проекту»?

          Слово “проект” європейськими мовами було запозичене з латини й означає “викинутий уперед”, “той, що висувається”, “той, хто “впадає в очі”. Пізніше проект починають розглядати як ідею, за якою суб’єкт може і має

право розпоряджатися власними думками.

Метод проектів (від грецької – шлях дослідження) – це система навчання, у процесі якої учні здобувають знання шляхом планування і виконання практичних завдань (проектів), які поступово ускладнюються.

Метод проектів відомий у світовій педагогіці з кінця ХІХ початку ХХ століття як метод проблем. Він пов’язувався з ідеями гуманістичного спрямування у філософії і освіті, розробленими американським філософом і

педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В.Х. Кілпатріком.

„Уявіть собі дівчину, яка пошила собі плаття. Якщо вона вклала душу в свою роботу, працювала з натхненням, любов’ю, самостійно зробила викрійку і придумала фасон плаття, самостійно його зшила, то це і є зразок типового проекту”. Так писав у 1918 році один із основоположників „методу проектів”, послідовник Джона Дьюї, професор педагогіки учительського коледжу при Колумбійському університеті Уільям Херд Кілпатрик.

          Дехто з дослідників пов’язує виникнення методу проектів з ім’ям американського педагога Е. Паркхерста. Він розроблявся з 1919 року у місті Дальтон, і тому був відомий під назвою „Дальтон-план”. Його метою була індивідуалізація процесу навчання, яка б давала можливість кожній дитині навчатися у найбільш зручному для неї режимі. У першій половині дня діти працювали самостійно, без розкладу занять. У другій половині – заняття у групі за інтересами, причому групи створювалися за бажанням самих учнів. У цілому, кожний учень працював за індивідуальним планом (проектом), який складався разом із вчителем. Через деякий час учень звітувався,

„захищав” свій проект.

          Сучасні дослідники історії педагогіки підкреслюють, що використання „методу проектів” у радянській школі перетворилося на захоплення суто виробничими проблемами в 1920-ті роки і призвело до різкого спаду якості освіти.
На думку вчених, причинами такого явища стали: відсутність підготовлених

педагогічних кадрів, здатних працювати з проектами; слабка розробленість методики проектної діяльності; гіпертрофія „методу проектів”, яка зашкодила іншим методам навчання.

Метод проектів ґрунтується на ідеї спрямованості навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який можна отримати завдяки вирішенню тієї чи іншої теоретично чи практично значущої для учня проблеми.

Зовнішній результат можна побачити, осмислити, оцінити, застосувати на практиці.

Внутрішній результат – досвід діяльності – стане безцінним надбанням учня, об’єднавши знання і уміння, компетенції і цінності.

    Проектування охоплює цілісний процес виникнення та збирання задумів їх  трансформації у форму проекту, а потім підключення процедур, що забезпечують його прийняття та адекватне втілення. Проектну діяльність педагога ми відзначаємо як сукупність дій, що полягає у мотиваційному свідомо поставленої мети щодо дослідження і вирішення педагогічних ситуацій, спрямованих на розвиток суб’єктів освітнього процесу.

    Л.І. Колоснікова відзначає, що проектна діяльність сприяє розвитку компетентності педагогічного колективу, забезпечуючи:

    Підвищення емоційного задоволення від спільної діяльності;

    Усвідомлення необхідності конструктивної взаємодії  всіх членів колективу;

    Прагнення викладачів до розширення сфери між предметних зв’язків;

    Звернення педагога до власної дослідницької діяльності;

    Розвиток орієнтацій на співробітництво з учнями, більша увага до їх особистісного розвитку;

    Становлення готовності  педагогів і учнів виступати співтворцями освітнього процесу, колегами щодо дослідницької роботи, співавторами творчих проектів.

Мета проектної технології — створення таких умов під час навчального процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учнів (О. Пєхота); створення умов для самонавчання учнів, збудження їх ініціативи, інтересів і особистих устремлінь (К. Баханов).

Основні завдання технології:

    Вчитися самостійно здобувати знання, застосовувати їх на практиці для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань;

    Розвивати комунікативні навички та дослідницькі вміння;

    Ознайомитися з різними поглядами на порушену проблему, отримати форму уявлення про багатоаспектність об’єктів вивчення.

Технологічні етапи проектної технології

I етап. Підготовчий: визначення теми, мети проекту.

Учні: обговорюють, шукають інформацію.

Учитель: оголошує задум, мотивує, допомагає ставити завдання.

II етап. Планування:

1) визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів;

2) установлення критеріїв оцінювання результату і процесу.

Учні: формулюють завдання і виробляють план дій.

Учитель: корегує, пропонує ідеї, висуває пропозиції.

III етап. Збір інформації: спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент.

Учні: збирають інформацію.

Учитель: спостерігає, опосередковано керує діяльністю.

IV етап. Аналіз: аналіз інформації, формулювання висновків.

Учні: аналізують інформацію.

Учитель: корегує, спостерігає, радить.

  V етап. Подання й оцінювання результатів: усний, письмовий звіт та оцінювання результатів і процесу дослідження за заздалегідь встановленими критеріями.

Учитель та учні: колективне обговорення, оцінювання зусиль, використаних можливостей, творчого підходу до виконання завдання.

Робота над проектом орієнтована на розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Проектна технологія реалізується з використанням сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів роботи педагога з дітьми.

Типи проектів: дослідницький, творчий, ігровий, інформаційний, практично зорієнтований.

Результати впровадження проектної діяльності в навчальний процес

1.     Зріс рівень готовності учасників проектної діяльності для виконання подальших проектів.

2.     Зріс рівень зацікавленості учнів, вчителя у впровадженні проектних технологій.

3.     Підвищення рівня результативності учнів.

4.     Зняття перенавантаження на учня.

Опис роботи

У результаті впровадження проектної діяльності  в моїй роботі створюється інноваційно-розвивальне середовище, що передбачає такі процеси:

    мотивацію навчальної діяльності;

    проблемно-креативну спрямованість, інтерактивну організацію освітньої діяльності;

    набуття знань, умінь і навичок як самостійного, так і колективного пошуку, постійну актуалізацію їх застосування;

    формування нового досвіду психологічних якостей; орієнтацію на особистий і колективний успіх.

Основне завдання проектної діяльності – це озброєння дитини інструментарієм для вирішення проблем, пошуку та досліджень у життєвих ситуаціях. Яким би не був проект, він завжди проходить низку чітко визначених етапів.

         Наприклад, у підготовці проектної роботи  „Рослини навколо нас» (лікарські). Діти виконували роботу у декілька етапів (див. додаток 1)

Мета проекту: розширювати знання учнів про лікарські рослини, їх види, призначення користь. Розвивати вміння спостерігати за навколишнім світом, за змінами в природі.

         Формувати систему знань про природу, рослини лікарські, розуміння взаємозв’язків і взаємозалежностей, що існують в ній. Виховувати позитивне ставлення до природи, до зеленого друга, норм поведінки в ній, бажання зберігати і охороняти навколишнє середовище

Дуже ефективним є використання невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де я вказую необхідну і допоміжну література для самоосвіти, вимоги до якості проекту, алгоритми проектування.

Організовую роботу таким чином, щоб учні навчалися: визначати основні і поточні (проміжні) мету і завдання; шукати шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні; здійснювати і аргументувати вибір; передбачати наслідки вибору; діяти самостійно (без підказки); порівнювати отриманий результат з тим, що потребується; об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування.

 Робота є ефективною в тому випадку, коли в навчальному процесі ставлю певне дослідницьке, творче завдання, для розв’язування якого потрібні інтегровані знання з різних галузей, а також застосовую дослідницькі методики (наприклад, дослідження проблем, які б розкривали певну тему, наприклад, допомога зимуючим птахам. 

Я разом з дітьми підготували мультимедійний проект, який можна використовувати як на уроках з Основ здоров’я, так і під час виховних годин «Вогонь - ворог, вогонь-друг»

Висновок

 Використання метод проекту в початковій школі  дозволяє:         

    Учням – оволодіти значним арсеналом методів дослідження (аналіз літератури, пошук джерел інформації, збір та обробка даних, висунення гіпотез та методів їх вирішення тощо).       

    Учителю – надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів.         

    Учням – набути комунікативної компетентності. 

Етапи

 Проектної діяльності на тему

„Рослини навколо нас” ( лікарські рослини)

№п/п	Етапи діяльності	Зміст діяльності		Способи організації взаємодії
		Учні	Учитель
1.	Підготовка. Визначення теми та мети проекту	Обговорюють, шукають інформацію.	Розповідає про задум, мотивує, допомагає у постановці завдань.	Навчальний діалог
2.	Планування	Формують завдання та обговорюють їх	Коректує, пропонує ідеї, висуває пропозиції	Спільне визначення мети діяльності
3.	Прийняття рішення	Вибір оптимального авріанту	Спостерігає , непрямо керує діяльністю	Ситуація вільного вибору. Дискусія
4.	Збір інформації.	Збирають інформацію	Спостерігає , непрямо керує діяльністю	Добір навчального матеріалу
5.	Аналіз інформації, висновків	Аналізують інформацію, в міру необхідності конструюють різні художні вироби, малюнки, аплікації	Коректує, спостерігає, радить	Створення дітьми навчального дидактичного матеріалу
6.	Захист проектів та колективний аналіз	Презентують проекти та разом з учителем обговорюють, оцінюють зусилля, використані можливості, творчий підхід	Обговорює разом з дітьми	Участь дітей в оцінці проекту

  

Тема: Рослини навколо нас ( лікарські рослини)

Мета: розширювати знання учнів про лікарськірослини, їх види, призначення користь. Розвивати вміння спостерігати за навколишнім світом, за змінами в природі.

         Формувати систему знань про природу, рослини лікарські, розуміння взаємозв’язків і взаємозалежностей, що існують в ній. Виховувати позитивне ставлення до природи, до зеленого друга, норм поведінки в ній, бажання зберігати і охороняти нвколишнє середовище.

Лікарські рослини – зелені скарби матінки – природи. Не можна їм шкодити, не можна їх нищити.

         Ще у давнину люди використовували дикорослі трави для лікування хвороб.. так давньокитайська медецина ( 3 тис. р. до н.е.) описала 230 лікарських трав, в індійських травниках (1 ст. до н. е. ) описано понад 700 лікарських рослин.

         У нашій країні збереглися стародавні рукописні книги – травники, де описано значну кількість  лікарських рослин. Це дійсно зелені скарби природи, що дішли до нас з далекої сивини історії та й досі допомагають у лікуванні хворих.

         Лікувальні речовини накопичуються не по всій рослині, це можуть бути окремі її частини. Тому збирати лікарські рослини треба у строки, коли необхідні нам частини найбагатші на активні лікарські речовини.

Якими лікарськими рослинами може похвалитися с. Степне Запорізького району?

         Мандруючи степовими стежками біля узбіччя доріг зустрічаються грицики звичайні та подорожник. Поруч із нами  на відкритих степових просторах можна зустріти  ромашку лікарську  та деревій звичайний.

         Серед дерев можна побачити акацію білу, липу серцелисну, горобину звичайну. Вони приваблюють  бджіл своїм ароматом під час цвітіння та є гарними медоносами . плоди циз рослин ще й лікують.

         Отже багато рослин, які зустрічаються щодня, є дійсно зеленими скарбами, що надала нам матінка – природа для лікування хвороб і покращення здоров’я.

                                     

                                        Робота над проектом

1.     Правила збору та заготівлі лікарських рослин

·        Сировину збирають в екологічно чистих місцевостях.

·        Надземну частину збирають у суху сонячну погоду, підземну – у будь – яку, оскільки перед сушінням промивають водою.

·        Збирають сировину по – різному: руками, зрізують ножем, викопують лопатою. Головне - не пошкодити цілісності рослини.

·        Зіпсовані частини рослин перед сушінням відкидають.

·        Сушать сировину залежно від виду рослин: на відкритому повітрі, у тіні, перед наметом, у духовій шафі тощо.

·        Зберігають траву окремо одну від одної у паперових або тканинних мішечках. Духмяні трави зерігають у закритих банках.

2.     Практична робота

Тема: Використання лікарських рослин у народній медицині.

Мета: засвоїти головні правила збору лікарських рослин, навчитися описувати рослину за зовнішніми ознаками, ознаками, вивчити її лікувальні властивості за  „бабусиними порадами”.

                                                    Хід роботи

1.     Прочитайте правила збирання, заготівлі лікарських рослин.

2.     Розглянте  запропоновані гербарні матеріали лікарських рослин вашої місцевості та опишіть ї за планом:

·        Якою життєвою формою представлена рослина?

·        Які органи рослин бачите на гербарному зразку? Запишіть.

3.     Визначте лікувальні властивості розповсюджених увашій місцевості             рослин „за бабусиними рецептами”.

4.     зробити висновок: яке значення в житті людини відіграють лікарські рослини?

3.     Збір художнього матеріалу, малюнків.

Систематизація матеріалу

1.     Тема: Використання лікарських рослин у народній медицині

Поетична лікарська сторінка

1.     Береза

Білокора, наче птах,

І оспівана в піснях.

Дрібне листячко на ній,

Що й казати – гарна всім.

Додаткова інформація

         Висота берізки – 10 – 20м

         Квіти – сережки.

         Бруньки і листя – мають лікувальні властивості.

         Корисний березовий сік. Але, якщо люди не вміло його збирають, то дерево може загинути.

         Бережіть берізки!

2.     Липа

Весною росте, літом цвіте,

Восени осипається, зимою відсипається,

А квіти на медок,

Лікує від грипу, кашлю і хрипу.

Додаткова інформація

     Липа – це дерево спокою і миру.

     Найулюблініше дерево бджіл.

     Найкращий лікувальний засіб при нежиті.

3.     Ромашка

Від не їшовком  коси пломеніють,

Коли настоєм їх поллють.

А що за лікувальні квітки,

Скажіть будь – ласка, дітки.

Додаткова інформація

     Ромашка – це трав’яниста рослина.

     Ці квіти подарували назву цукеркам.

     Вона має лікарські властивості.

Діалог ромашки і дівчинки

Д. – Ой, яка гарна квіточка! Я тебе зірву.

                             Р. – Не рви мене! Ти мені зробиш боляче і мене крім тебе ніхто не побачить.

              Д. – А я зірву багато квітів і сплету собі віночок.

   Р. – Але ж на віночку ми швидко зівянемо і тобі не буде      подобатись такий віночок. Ти його за годину викинеш.

 Д. – тоді я покажу квіти мамі і подарую ій букет. Мама          зрадіє!

Р. – Краще приходь з мамою і друзями на галявину ,

відпочивайте, дихайте свіжим повітрям, радійте життю

і природі. Квіти гарні – коли ростуть на землі

Д. – Гаразд! Я зроблю так, як ти радиш. Зроблю фото галявини. І навіть взимку я буду радіти сонячним квіткам.

4.     Волошка синьоока

Там, де колоски налиті,

Розцвіла волошка вжиті.

На голівці у волошки

Поселилось неба трошки.

Легенда „Волошка синьоока”

         Старі люди розповідають, що якось небо дорікнуло польовим рослинам за невдячність:

    - Багато які з квітів вітають мене своїми пахощами , своїм иаємничим шепотом. Тільки ви, не вдячні, мовчите й на мене не дивитесь. А я ж напуваю вас дощиком, зігріваю сонечком.

   - Ні, ми не такі, відповіли квіти польові. – ми дуже тобі вдячні, але ми не вміємо про це сказати.

   - Гаразд, якщо ви не можете піднятися до мене, то я прихилюся до вас.

         і небо попросило землю виростити серед колосків клаптики й ого самого. Так небесна голубінь розлилася серед золотих хлібних ланів. І колоски змогли

         Може, тому волошка – небесні очі на землі, її квітами люди лікують хвороби очей.

Кооперативна форма навчальної діяльності - важлива технологія інтерактивного навчання

Одним із ключових компонентів активізації пізнавальної діяльності учнів є використання інтерактивних технологій. Важливою технологією інтерактивного навчання є кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою.

За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, „Два – чотири – всі разом”, „Карусель”, роботу в малих групах, „Акваріум”.

„Карусель”

Ця модель сприяє одночасному включенню всіх учнів класу в активну роботу, наприклад, для інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань.

„Карусель” – передбачає розподіл дітей на 2 групи (рівні за кількістю), утворюється 2 кола: Зовнішнє коло не „рухається” і визначає питання для внутрішнього кола; внутрішнє коло – рухоме. За сигналом вчителя учні внутрішнього кола пересуваються на 1 стілець ліворуч. З новим співрозмовником чи співрозмовницею обговорюється наступне питання.

Вчитель постійно слідкує за часом та чітким пересуванням учнів. Якщо коло пройдене повністю, то це має бути той або та, з ким починалася вправа.

На уроці математики зручніше розподілити дітей за варіантами, тому що вони сидять парами. Учні, які сидять за першим варіантом, будуть нерухомі („бережок”), а учні, що сидять за другим варіантом – рухомі („річечка”). Таким чином кожний сидить навпроти іншого. 

Учні першого варіанта (нерухомі) ретельно готують запитання за певною темою, наприклад, узагальнюючий урок „Множення і ділення в концентрі „Сотня”.

За сигналом учителя учні другого варіанта переміщуються на одну карту вперед через певний проміжок часу (з інтервалом в 1-2 хв.), який відводиться для їхнього спілкування між собою, так званих змінних пар. Один учень „бережок”, виступає у ролі вчителя, а другий учень – „річечка”, - у ролі учня. У процесі роботи кожний учень „річечка”, переміщуючись, повинен отримати запитання від першого, другого, третього, четвертого і т.п. учнів з варіанта „бережок”, тобто кожний учень „річечка” повинен відповісти на 12 запитань. Отже, він має побувати на кожній парті кожного ряду.

Завдання можуть бути такого змісту.

Завдання для 1 учня. Поясни спосіб обчислення:

                 24 х 3 =

Завдання для 2 учня. Обчисли зручним способом та поясни міркування:

                 (2 х 7) х 5 =

                 (13 х 12) х 4 =

                 15 х (2 х 3) =

Завдання для 3 учня. Розв’яжи приклади, користуючись правилом ділення числа на добуток:

64 : 16 =                     75 : 25 =                       90 : 15 =

48 : 16 =                     72 : 24 =                       84 : 28 =

Завдання для 4 учня. Знайди вирази, значення яких обчислити не можна. Доведи свою думку.

8 + 7 : 0 =                                      16 : 0 – 1 =

9 + 7 х 0 =                                     16 + 1 х 0 =

Завдання для 5 учня. Доведи, що буде такий результат:

0 х 4 = 0                     1 х 8 = 8

4 х 0 = 0                     8 х 1 = 8

0 : 6 = 0                      0 : 8 = 0

Після завершення роботи учні першого варіанта міняються місцями з учнями другого варіанта, тобто „бережок” переходить в роль „річечки” і дискусія продовжується в тому ж порядку, як ми розглядали вище.

Завдання можуть бути такими:

Завдання для 1 учня. При множенні якого числа у добутку отримаємо числа 20, 24, 28, 32, 36?

Завдання для 2 учня. Вилучити зайве число з ряду чисел:

15, 20, 25, 30, 35, 37, 40

Завдання для 3 учня. Ряд чисел збільши у 3 рази: 7, 8, 6, 9, 5, 4

Завдання для 4 учня. Встанови закономірність запису чисел у ряді, продовжи його: 6, 9, 12, 15 ..., 30

Завдання для 5 учня. Постав знаки нерівності

6 Œ 9   *    6 Œ 7

Учні, які виступають у ролі вчителя („бережок”) мають оцінити відповіді „річечки”, визнаючи відрізком активність учня, який виконував завдання.

Таку шкалу активності має кожний учень рухомого варіанта.

На даній оціночній шкалі за допомогою дуги визначається рівень активності учня, виходячи з 12-бального оцінювання.

„Робота в групах”

Робота в групах дає можливість учням висловлюватись, обмінюватися ідеями з партнерами в групі і лише потім озвучувати свої думки перед класом.

             При роботі в групах можна використовувати такі прийоми:

-    мозковий штурм;

-    індивідуальна робота;

-    робота в парах;

-    презентація роботи груп;

-    виступи спостерігачів;

-    анкетування.

Мозковий штурм – ефективний метод колективного обговорення проблеми чи завдання, пошук рішень, який спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість. Він передбачає вільне висловлювання думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Учитель на уроці називає тему „мозкового штурму”. При цьому „мозковий штурм” організовують за такими правилами:

1. Усі учасники „штурму” пропонують ідеї.

2. Один учень („секретар”) записує на дошці всі запропоновані ідеї. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.

3. Ідеї систематизують, аналізують, розвивають групою.

4. Обирають найкращі рішення.

Правила поведінки під час мозкового штурму.

1. Намагатися висунути якомога більше ідей.

2. Включати свою уяву: не відкидати ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить загальній думці.

3. Можна розвивати ідеї інших учасників.

4. Не можна критикувати висловлювання інших та давати оцінку запропонованим ідеям.

На уроках математики інтерактивну частину уроку доцільно проводити у процесі роботи над задачами, опрацювання яких потребує застосування колективної творчості.

На виконання даного виду робіт групам відводиться 5-7 хвилин. Кожна група повинна представити результати своєї роботи. Найдоцільніше це зробити у вигляді презентації: від кожної групи виходить представник із виконаним на аркуші паперу завданням. Він звітується про пророблену групову роботу.

„Акваріум”

Акваріум – це один з варіантів кооперативного навчання. Він ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, удосконалення вміння дискутувати й аргументувати свою думку.

Порядок проведення.

1. Учні об’єднуються у групи по 4-6 чоловік. Вчитель пропонує їм ознайомитися із завданням.

2. Одна з груп займає місце в центрі класу. Ця група отримує інструкцію для проведення групової дискусії, сформульовану приблизно так:

-    прочитайте завдання вголос;

-    обговоріть його в групі (проведіть коротку дискусію);

-    за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.

3. Поки діюча група займає місця в центрі, решта учасників обговорюють завдання в малих групах. Зв. ув. учнів, котрі перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг обговорення.

4. По завершенні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця.

5. Коротке загальне обговорення можна організувати за такими запитаннями:

- чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

- чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

Відводиться на таку бесіду 3-4 хвилини.

6. Потім пропонується іншій групі зайняти місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше завдання або іншу проблему.

„Навчаючи – учусь”

Суть прийому „Навчаючи – учусь” полягає в тому, що кожен учень може передати свої знання іншим дітям та отримати від однокласників нову для себе інформацію у процесі спілкування.

Кожна група має певний обсяг інформації, розділеної на частини та записаної на окремих індивідуальних аркушах. За певний час діти повинні засвоїти свою частину інформації та поділитися з іншим учасником групи. Спілкуватись потрібно тільки з одним учасником. Таким чином, усі діти у групі засвоюють певну суму знань. Потім групи обмінюються делегатами, які навчають дітей іншої групи того, що вивчили самі.

Прийом „Навчаючи – учусь” є дуже ефективним при узагальненні матеріалу з обраної теми, закріпленні та повторенні вивченого. Стимулює в учнів бажання до навчальної діяльності, створює ситуацію успіху.

„Мікрофон”

Цей прийом може використовуватись як у груповій, так і у фронтальній роботі з учнями, може стати частиною інших інтерактивних прийомів („Мозковий штурм”, „Акваріум” тощо). Полягає у висловлюванні ідей, думок або відповідей на запитання. Діти повинні дотримуватись певних правил: висловлюватись по черзі й тільки в символічний (іграшковий) мікрофон, не перебивати і не критикувати інших.

Даний вид роботи дозволяє виховувати в учнів уміння вислуховувати інших, бажання ділитися своїми думками.

Ефект від використання інтерактивних прийомів максимальним буде тільки тоді, коли сам учитель глибоко усвідомить суть і необхідність такої роботи, при цьому врахує вікові особливості та рівень розвитку учнів класу.

Демократизація навчання, що є потребою суспільства, неможлива без осучаснення уроку. Уроку, який проводиться для учнів і заради учнів. Майстерність учителя сьогодні полягає у творчому підході до конструювання уроків, у постійному прагненні підвищити ефективність навчально-пізнавальної діяльності шляхом новітніх організаційних форм. При цьому значущою залишається реалізація на уроці виховних, розвивальних та освітніх завдань.

„Ажурна пилка”

Інтерактивний прийом „Ажурна пилка” може використовуватись на уроці для створення ситуації спільної праці учнів з метою засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу або замінити розповідь в тих випадках, коли початкову інформацію повідомлено учням перед проведенням основного (базисного) уроку або вона доповнює такий урок.

Порядок проведення:

1. Для кожної групи учасників добирається певна інформація.

2. Вчитель готує таблички з кольоровими та цифровими позначками для формування груп.

3. Учні повідомляються, що всі входитимуть до двох груп – „домашньої” та „експертної”.

4. Спочатку об’єднуються учасники у „домашні” групи за номерами 1, 2, 3 тощо, а потім – „експертні” групи, за допомогою кольорових позначок. Важливо прослідкувати, щоб у кожній „домашній” групі всі учасники мали позначки різних кольорів, а в кожній „експертній” – однакових.

5. Розпочинають з „домашніх” груп: кожній групі надається окремий обсяг інформації для засвоєння. Завдання домашніх груп – опрацювати надану інформацію і засвоїти її на рівні, достатньому для обміну з іншими. Повідомляється, що виконуватимуться це завдання 15 хвилин.

6. По завершенні роботи домашніх груп всім пропонується розійтися в „кольорові” групи, де вони виступатимуть експертами зі своєї частини інформації. У кожній групі має бути представник із кожної „домашньої” групи.

В експертних групах вислуховуються представники всіх „домашніх” груп, аналізується матеріал загалом, здійснюється „експертна” оцінка. На цю роботу також відводиться 15 хвилин.

По збігові часу вчитель пропонує учасникам повернутися „додому”. Кожен та кожна має поділитися інформацією, яку вони отримали в експертній групі із членами своєї „домашньої” групи. Завданням „домашніх” груп на цьому етапі є остаточне узагальнення та користування всієї інформації.

Ідучи далі, розглянемо не менш важливий та змістовний блок – технології ситуативного моделювання. Слід зазначити, що до цих технологій відносяться:

-         технології імітації (використання певних простих відомих дій, що відтворюють, імітують будь-які явища дійсності);

-         технології симуляції (розуміються як спрощена версія реальності);

-         навчання в грі (або так звані рольові ігри).

Імітація

Ця технологія ситуативного моделювання, яка дозволяє через прості речі представити природні, технічні, соціальні та психологічні процеси або проблеми.

„Витинанка” – найпростіша вправа, яка займає небагато часу й не потребує вступу та мотивації. Її можна включати до будь-якого уроку (особливо ефективна на етапі закріплення вивченого матеріалу та на етапі актуалізації опорних знань).

Порядок проведення:

Всім учням роздається по аркушу паперу з однаковим завданням; учні сідають, утворюючи коло, спиною до центру. Всі виконують завдання на листочках.

Потім всі виконують інструкції викладача:

-         поверніться обличчям до кола та покладіть аркуші на підлогу перед собою, роздивіться, які відповіді отримали інші;

-         чи є ті, хто отримав однакові відповіді?

-         чи є ті, хто виконав вправу неправильно?

-         чи можна їх вважати поганими виконавцями завдання? Чому?

Після короткого обговорення переходять до наступного завдання.

Симуляція

Плануючи уроки, особливо в 1 класі, доцільно використовувати до технології ситуативного моделювання – симуляція.

Вона полягає в створенні на уроці певної ситуації, якогось процесу тощо.

Наприклад, в 1-му на 2-му класах можна застосовувати ситуації подорожі (до „Країни математики”, до „Лісової школи”, до „Міста знань” і т.д.), процес допомоги певному герою, якого запрошено на урок тощо.

В 3-му, 4-му класах можна запропонувати більш серйозні речі: судовий процес, громадське слухання, прийняття закону тощо.

Симуляція активізує пізнавальну діяльність учнів на уроці, зацікавлює, позитивно налаштовує на сприйняття матеріалу.

Навчання в грі

Гра є особливою формою життя дитини в суспільстві та доступною формою пізнання і пристосування до суспільства.

У грі діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їх життя, працю, стосунки між ними.

Через гру дитина задовольняє свої потреби в спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними.

Гра зароджується в дитині ще в ранньому віці. Як правило, це гра з предметами, де діти граються поряд, але не разом, предмет (іграшка) визначає зміст та характер гри.

В дошкільника гра з предметами набуває рольової форми. Головним стає дорослий, його дії, стосунки з іншими людьми.

Рольова гра є соціально зумовленою, бо її сюжет дитина запозичує із суспільства.

З переходом дитини до школи гра також не втрачає своєї актуальності й значимості. І хоч тут уже переважає навчальна діяльність і дидактична гра, рольові ігри та ігри з предметами все ж іще мають місце.

Безпосередньо в грі дитину приваблює сама гра. Дії, які виконуються самі по собі цікаві дитині. Проте, гра все ж не є продуктивним видом діяльності. Результативність гри визначається пізнавальними, емоційними та іншими надбаннями.

В грі розвиток є ніби побічним продуктом.

Значення гри:

-         підготовка до майбутнього життя;

-         вміння підкорюватись правилам;

-         розвиток моторики, психічних процесів;

-         активізація уваги на уроці;

-         активізація пізнавальної діяльності;

-         спосіб зацікавлення учнів;

-         засіб попередження перевантаження, перевтоми;

-         позитивний емоційний настрій.

Як я вже казала, на уроках математики можуть бути предметні ігри (гра з м’ячем, певні ігри з роздатковим матеріалом тощо); рольові ігри (гра в „Магазин”, коли вивчаються грошові одиниці, гра в „Будівельників” коли вивчаються одиниці довжини чи площі, гра в „Дослідників” тощо) і, відповідно, дидактичні ігри. 

Інтерактивні технології навчання передбачають навчання з використанням дискусійних питань. Такі питання є цікавими й забезпечують участь в обговоренні всіх членів групи. Учні люблять висловлювати свої думки.

Іноді вчителі не хочуть торкатися дискурсивних питань, бо їм здається, що полеміка є ризиковим прийоми у класі або учні можуть неоднозначно поставитися до можливості двоякого тлумачення проблем. Полеміка притаманна демократичному суспільству. Інтерактивні технології навчання за своєю природою навчають мистецтву полеміки. Вироблення в учнів умінь обговорювати дискусійні питання дає їм можливість конструктивно розв’язувати конфлікти. Вона також формує вміння приймати рішення.

Успіх навчання при розгляді дискусійних питань залежить від обраної теми та способу її подання. Можна порекомендувати таке:

-         пропонуючи дискусійне питання, вчитель має переконатися, що учням зрозумілі мета, порядок роботи та вказівки з приводу проведення дискусії;

-         забезпечити повне обговорення всіх аспектів дискусійного питання;

-         передбачити в плані проведення заняття час для розгляду дискусійного питання під час рефлексії.

Навчання вмінню аргументувати варто починати з методу „ПРЕС”. Ця технологія складається з чотирьох етапів, які учні обов’язково повинні усвідомити і запам’ятати:

1. Позиція (я вважаю, що...).

2. Обґрунтування (оскільки ...).

3. Приклад (наприклад ...).

4. Висновок (таким чином ...).

Учням обов’язково треба пояснити механізм етапів технології ТРЕС. Наголосити на важливості їх дотримання.

При проведенні цієї технології вчитель має слідкувати за необхідним і правильним відтворенням слів, з яких починається кожен етап методу ПРЕС. Обов’язково треба вислухати протилежні позиції, слідкувати за дотриманням усіх етапів кожним учасником, який виявить бажання виступити з висловлюванням.

При технології дискурсивного навчання можна використати і вже відомий прийом „Карусель”. Ця вправа розвиває вміння аргументувати, відточувати потрібні аргументи.

Одним з ефективних способів опрацювання дискусійних питань є технологія „Займи позицію”. Ця технологія проводиться в два етапи.

І етап.

Класу оголошується гостре дискусійне питання. Воно має передбачати 3 відповіді: „Так”, „Ні”, „Це складне для мене питання”.

Учні визначаються зі своєю позицією щодо цього питання й підбирають власні аргументи. Бажано при цьому використати вербальну форму методу ПРЕС.

Діти підводяться і займають місця біля заздалегідь прикріплених вчителем написів „Так”, „Ні”, „Це складне для мене питання”. Тобто присутні мають „проголосувати ногами”, зайняти власну позицію.

Однодумці протягом 3-х хвилин обговорюють свої погляди, визначають 3 аргументи щодо зайнятої позиції. У загальному колі заслуховуються твердження всіх груп.

Кожен аргумент виголошується окремим учасником.

Після цього бажаючим пропонується змінити позицію (перейти в іншій бік класу). Вчитель запитує, які аргументи на них при цьому вплинули.

Якщо залишається час і вчитель передбачає заглиблення в дискусію, переходить до другого етапу.

ІІ етап.

Лишаючись у загальному колі, вчитель роздає всім картки з номерами 1, 2, 3... (залежно від завдання та кількості присутніх. Вчитель повідомляє, що номер відповідає ролі, у якій перебуватиме кожен учень. Наприклад: 1 – вчителі, 2- учні, 3 – продавці, 4 – банкіри (ролі відповідають питанню, що обговорюється)

Перебуваючи в отриманій ролі, учні ще раз займають позицію біля відповідних табличок. Усі, хто опинився на певній позиції, з’ясовують, представники яких ролей є в цій групі та протягом п’яти хвилин виробляють спільну аргументацію своєї точки зору.

Доповідач кожної групи оголошує присутнім вироблені аргументи. Вчитель знову пропонує бажаючим змінити позицію. Якщо такі будуть, запитує, що змусило їх це зробити.

Після цього всі виходять з ролей та переходять до наступної вправи.

„Шкала думок”

Цю технологію іноді розглядають як варіант технології „Займи позицію”. Вона також служить способом опрацювання дискусійних питань.

Порядок проведення

Оголошується або ще раз нагадується дискусійне питання. Пропонується всім вишикуватись на уявній лінії („Шкала думок”) – біля таблички „Згоден /на 100%”, „Згоден /на 50%”, „Згоден /на 0%” або на проміжку між певними табличками, можна стати на позицію 5%, 25% тощо.

Вчитель починає опитувати від 100%, рухатися до 0%. До висловлювання залучаються ті, хто мовчав.

Якщо виявляються бажаючі змінити своє розташування на „Шкалі думок”, нехай це зроблять, пояснивши, які аргументи на них вплинули.

Повернувшись до загального кола, вчитель підсумовує результати.

„Дискусія”

Дискусія пропонується для обговорення певного питання. Можна застосувати такі вправи

-         неструктурований мозковий штурм;

-         текст (фрагмент), що містить суперечливе питання.

Вчитель пропонує учням в парах напрацювати по 2-3 аргументи до двох протилежних позицій: так, ні (3 хвилини). 

Після цього розпочинають загальну дискусію. По завершенні дискусії учням пропонується оцінити власну участь та участь класу в дискусії за шкалою.